За рішенням ЮНЕСКО, 21 лютого всі народи відзначають Міжнародний день рідної мови. Зараз це свято крокує по всій планеті, і кожен громадянин будь-якої країни ще більше відчуває свою приналежність до свого народу, народності, нації.
Здрастуй, Слово, українська мово,
Здрастуй на межі тисячоліть!
Квітни калиново й барвінково,
запашна вічнозелена віть!
Мовна зоряна світобудово,
Ворог твій − шовіністична тьма.
Зникне десь одна-єдина мова −
І дуже гармонії нема.
Тож несімо естафету гідно:
В ріднім слові — мир і благодать.
Ми як скарб нетлінний мову рідну
Мусимо нащадкам передать.
Йди в тисячоліття, рідна мово,
До сердець і душ людських доходь.
Квітни калиново й барвінково,
Бо на те благословив Господь.
(Д. Білоус)
21 лютого — свято унікальне. Винятковість; його в тому, що воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об'єднала спільна історична доля в єдиний моноліт — народ. Це свято — День рідної мови.
Немає народу, байдужого до рідної мови, до своєї землі, тієї, на якій він народився й живе. Немає в жодній мові й нерідних слів. Батьківська хата, материнська мова, рідна земля — словосполучення, що несуть у собі величезний почуттєвий заряд. І нехай кожна доба, кожний народ наділяє образ своєї Вітчизни індивідуальними ознаками-атрибутами, мотив рідного слова в тому магнітному полі присутній постійно.
У Знам’янській ЗШ І-ІІІ ступенів № 4 пройшли заходи до Міжнародного дня рідної мови: лінійка, виставка стінних газет та плакатів, учні декламували вірші про рідну українську мову.
Мова — одне з багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.
Оті слова — одвічне царство мови,
Що вижила й узориться тепер.
Вона звучить магічно, як Бетховен,
В устах братів по крові і сестер.
У ній усе: діброви й верболози,
Дніпра і Ворскли витканий атлас,
Козацька доблесть і кріпацькі сльози,
Ще й дума та, що вистраждав Тарас.
І ти — моя сподвижницькая слава,
мечі і струни, правда і терни
Від київського князя Ярослава
До нашої стрімкої бистрини.
(Д. Луценко)
  
| 
