17 листопада у Знам’янській ЗШ І-ІІІ ступенів відбувся мітинг-реквієм присвячений пам’яті випускника нашої школи Капелюхи Сергія Вікторовича.
Капелюха Сергій Вікторович, військова частина В0927, Верхнеторецьк, Донецька область.
13 листопада 2015 року, розмова з мамою по телефону: «Мама не хвилюйся, все гаразд! Я ситий, нас гарно кормлять завжди є м’ясо. Не вистачає цигарок. Шкарпетки є мені не холодно. Не переживай, я не на передньому….».
Зв’язок раптово обірвався…. «Синок! Синок! Синок!» - у відповідь лиш тиша….
Серце матері не підводить, « Біда, подумала вона» годинник показав 19.00.
Так, біда прийшла в родину, в наше місто, в нашу школу! Загинув найкращий син, батько, друг, земляк, випускник нашої школи.
Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не сіндром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне -життя,
України найкращі сини!
Сергій народився 31 березня 1978 року. Він був як усі хлопчаки того часу – допитливим, енергійним, але чесним, відповідальним, добрим і порядним.
1 вересня 1985 року він прийшов на навчання в 1 клас.
З ясними, як небо очима
З волоссям, як стигле жито -
Звичайний такий хлопчина.
Закінчив навчання в школі в 1993 році, поступив в СПТУ – 12, а після його закінчення почав працювати на залізниці як і його батьки та старший брат. Одружився, був щасливий від народження єдиної доненьки, від якої тануло серце татечка!!!
Аж, ось – війна!!! На яку весною 2015 року Сергій пішов добровольцем.
З ясними, як небо очима,
З волоссям, як стигле жито
Він землю свою - Україну,
Збирався в бою боронити.
І, боронив. Батькам телефонував кожного вечора – живий, все нормально і в той вечір він подзвонив… а наступного дня мама ще чекала дзвінка…
Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.
Не жалій, моя нене, що я не вернуся.
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!
| 
