Учитель - свічка , яка світить іншим , згораючи сама.
Джованні Руффини
Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули
... Було так тихо , що чулося , як вони розмовляють.
Перша сказала :
- Я - спокій . На жаль , люди не
вміють мене берегти . Думаю , мені не залишається нічого іншого , як згаснути
!І вогник цієї свічки згас.
Друга сказала :
- Я - віра , на жаль , я нікому
не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене , тому мені немає сенсу
горіти далі .
Подув легкий вітерець і загасив свічку.
Засмутившись , третя свічка вимовила:
- Я - любов , у мене немає
більше сил горіти. Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненавидять тих ,
які їх люблять найбільше - своїх близьких.
І ця свічка згасла ...
Раптом ... в кімнату зайшла дитина і побачила три згаслі свічки. Злякавшись
, вона закричала:
- Що ви робите ? ! Ви повинні горіти - я боюся темряви ! Промовивши це ,
вона заплакала. Тоді четверта свічка сказала :
- Не бійся і не плач! Поки я горю , завжди можна запалити і інші три
свічки: я - надія.
Коли читаєш ці рядки , відразу уявляєш на
місці четвертої свічки вчителя. Саме вчитель запалює в серцях дітей вогонь
бажання пізнати цей світ , захотіти його змінити , зробити себе і оточуючих
краще.
Бути вчителем , значить не тільки навчати , але і самому постійно вчитися ,
вдосконалюватися , йти в ногу з часом. А головне , бути цікавим своїм учням.
Я - вчитель початкових класів . Перший учитель ...
Або , як ще кажуть , друга мама. Як це звучить гордо і ласкаво ! Але , в той же
час , як відповідально бути першим учителем. Адже саме мені довіряють батьки
найдорожче , що у них є , - своїх дітей. І від мене , першого вчителя ,
залежить, як складеться шкільне життя дитини. Тільки повага і довіра , щира
любов до дітей можуть створити обстановку взаєморозуміння , побачити в кожній
дитині особистість. Ще Сократ більше двох тисяч років тому писав: « У кожній
людині - сонце , тільки дайте йому світити» . Кредо означає « вірю». У що я
вірю ? Я вірю - що кожна дитина талановита . Талановита по -своєму. Моє
завдання , як вчителя - виявити унікальний потенціал кожного учня , допомогти
дитині проявити свої найкращі якості , розкрити себе . Розвиток дитини ,
вдосконалення його кращих якостей може проходити тільки в діяльності . Саме
тому , провідною ідеєю мого педагогічного досвіду є моделювання методичної
системи , вибір найбільш ефективних технологій , засобів і форм організації
спільної діяльності вчителя і учня. Організація дослідницької діяльності,
використання комп'ютерних технологій на уроці , участь у різних заходах -
ефективний спосіб зацікавити учнів . Доводиться , звичайно, багато вивчити ,
підготувати. Але , бачачи результат , не шкода ні часу , ні сил. А вдячні ,
захоплені погляди учнів - справжня нагорода за працю. Дуже хочеться , щоб мої
учні вміли радіти і співпереживати , дружити і вірити у свої сили , завжди вибираючи
вірні життєві рішення .
Кожен день я відкриваю двері
класу, і до мене звертаються погляди моїх учнів , їхні світлі , ясні очі -
цікаві , добрі , що оцінюють кожен мій крок. Вони багато чого чекають від мене
. Я дарую їм щастя відкриттів і спілкування , адже я вчитель , що допомагає
дітям у всьому. Я разом з ними роблю відкриття , разом з ними роблю перші кроки
не тільки у світ знань , а й у реальний світ , у свій світ, в своє життя.
Так приємно пишатися своїми учнями , які здобувають маленькі перемоги на
кожному уроці , коли без помилок пишуть диктанти , з легкістю орієнтуються в
складному матеріалі , не бояться творити і помилятися. І важко висловити словами
почуття захоплення , коли бачиш сяючі очі дітей і не можеш вибратися з тісного
кола хлопців , охочих щось запитати , щось сказати , просто постояти поруч.
Саме в ці хвилини починаєш відчувати, що ти потрібна дітям , що вони дуже
потребують тобі і чекають будь-якого слова схвалення , похвали , щоб
посміхнутися у відповідь своєю дитячою посмішкою. Заради таких миттєвостей і
варто жити , адже саме в такі моменти життя у мене співає , радіє душа . Чи це
не щастя?
Змінюються діти , змінююся і я разом з ними. Мені подобається
розмірковувати про світ очима дітей . Знаходити в цьому радість і задоволення.
Думати про своїх учнів . Співпереживати їх успіхів і невдач. Нести за них
відповідальність . Любити ... Так, для мене « вчитель » - не професія , не
суспільне становище , не хобі , не робота ... Для мене бути вчителем - це і
означає жити і бути щасливим
Ми любимо дитину не за те, що вона розумна чи красива, слухняна чи
працьовита, а просто за те, що вона - дитина і неповторна особистість.
Прислухаємося до клятви Ш..Амонашвілі: «Я, Амонашвілі Ш.О., добровільно обрав
професію вчителя і … беру на себе турботу про долю Дитини.
Клянуся:
-
Любити дітей, кожну дитину від усього серця, бути їй відданим, допомагати.
-
Стверджувати в ній, дитині, особистість.
Клянуся не зашкодити дітям! Не зашкодити Дитині!»
Візьмемо цю клятву Ш..Амонашвілі за основу в своїй роботі.
